хочу наркоту Жуков МЯУ-МЯУ mephedrone

Эх, братишки и сестрички, сегодня расскажу вам одну историю из моей жизни. Сядьте поудобнее, приготовьте закладки, потому что будет рофл на все сто!

Можете не верить, но я, наркоман-комик, купила мефедрон и пошла играть весело в страйбол. Да, да, именно такая дурь у меня в голове, что я делаю такие необычные вещи. Но, братцы, откуда же взяться наркоману с чувством юмора? Я же не зря в этой жесткой реальности выживаю.

Вот так вот, однажды мне пришла мысль: зачем мне просто закидываться таблами и марками, когда можно задонатить на кайфовое приключение в страйбол? Я глянул на свой кошелек и решил, что беленькому героину можно простить, а вот чекать новые эмоции - полезно для души и тела.

Я позвонила своему дилеру, который обладал огромным ассортиментом наркотиков. Он, конечно, ржал, когда я рассказала ему свою идею. Но дилеры, это же понимаете, всегда готовы рискнуть ради денег. Он подсуетился и через пару часов уже стоял у меня с коксом, героином и, конечно же, мефом. Я взяла все, чтобы быть уверенной в своем выборе.

Собравшись с мыслями и загрузив все "атрибуты" в багажник моей машины, я отправилась на боевое поле страйбола. Там меня уже ждали мои друзья-наркоманы-стрелки. Они тоже улыбались и шутили, когда я рассказывала им, с чем я приехала. Ведь все мы знаем, что качественная дурь - это основа хорошего настроения и остроты реакции на поле боя.

Залетив на территорию, я ощутила настоящую эйфорию. Взбесившаяся наркота в моей крови создавала смешные и нелепые визуальные эффекты. Я начала веселиться, прям как будто меня таблетки прокачали до максимума энергии и восхищения боевыми искусствами.

Мои друзья, не отставая, также закидывались всеми возможными наркотиками и смеялись до колик. А когда мы увидели, что к нам присоединилась группа местных школьников, наши ржачные силы усилились в два раза. Парни даже предложили им поупотреблять что-нибудь "легкое", типа марки, чтобы было веселее. Конечно, мы не садисты, не заставили их, просто предложили вариант развлечения.

Все мы были настолько адреналиновыми, что игра превратилась в настоящий боевой цирк. Мы бегали, прыгали, стреляли в цели и друг на друга, словно нас всего пару часов отделяло от реального рояля. Мои глаза горели огнем, а музыка, которую я чувствовала в своей голове, только добавляла кайфу.

Не все, конечно, было так радужно. Когда тебя гонит эйфория наркотика, наступает момент, когда она начинает угасать. И тут же ты понимаешь, что твоя реальность была наркотической иллюзией. Обычный человек с этим не может справиться, а вот наркоман со смекалкой и с чувством юмора - другое дело. Я смеялась над своим состоянием и над состоянием мира, в котором жила.

Братцы и сестрички, я не призываю вас к пагубным делам и опасной игре с наркотиками. Но, если вдруг решите попробовать, то помните: важно иметь почву под ногами, смех в сердце и закладки в кармане. Только тогда можно весело чекать жизнь и играть рофльно в свои собственные правила игры!

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!